Часом енергія починає литися в зворотньому напрямку. Але це не одразу помітно. Спочатку виглядає так, наче її зовсім не стало, адже раптово зникають сили на досягнення, рух вперед, погоню за мріями (великими чи навіть дуже маленькими, неважливо), навіть на стосунки. Коротше кажучи, наша енергія наче повністю зникає із зовнішнього світу. Сил ледве вистачає на базове функціонування. Зʼявляється те, що прийнято називати «депресія».
Про депресію зазвичай говорять як про щось монолітно сіре і камʼяне. Як про щось, що забирає всю енергію і залишає лише відчуття втрати сенсу і власної нікчемності. Як про діагноз, який треба агресивно лікувати і якого треба боятися. Але про який не треба думати і відчувати. І вже точно не такий, в який можна дозволити собі піти.
Юнгіанський погляд на депресію інший: вона – не хвороба, вона – природній і необхідний стан ночі душі перед світанком. І енергія, яка раніше текла назовні, в досягнення, нікуди не зникла. Якщо дозволити собі придивитися пильніше, то можна побачити, що вона є, вся ця енергія, вона тече, але тепер вся сила потоку спрямована всередину – на самого себе. Адже душі необхідно пройти важке випробування – спуститися в царство Аїда, зустріти стогін і тіні, подорослішати – і оновленою повернутися до сонця.
Саме такі трансформації відбулися з Персефоною, донькою Деметри, яку викрав Аїд. З Білосніжкою, якій довелося заснути «мертвим сном», щоб прокинутися не дівчинкою, а королевою. З Червоним Капелюшком, якій необхідно було зустріти Вовка, бути зʼїденою і потім звільненою із звірячого брюха, щоб краще зрозуміти, як працює цей світ.
Всім цим героїням необхідно було символічно «зникнути» чи «померти», щоб пройти крізь зміни, які вже назріли і крізь які інакше не пройти.
В клінічному сенсі страх депресії (стану, коли потрібно зустрітися зі своїм власним пеклом і його мешканцями) може діяти на людину гірше, ніж сама депресія. Адже якщо прийшов час «випасти зі світу», сповільнитися і розмовляти із власними «скелетами в шафі», то саме це і потрібно зробити, щоб мати шанс повернутися. Це не обов’язково означає «лежати і не вставати» (хоча якщо занадто довго ігнорувати потребу «піти в ніч», то може дійти і до цього). Але це точно означає повагу до тих процесів, які почали відбуватися – енергія не зникає, вона змінює свій курс.
