“Всі мої справжні мрії якісь дурні, егоїстичні та інфантильні. Невже не можна придумати щось серйозне”?
Знайомтесь, це моя добра знайома зі школи – типова автоматична думка. Час від часу вона заглядає до мене перед тим, як я впритул наближаюся до чогось справді для себе важливого (а значить – лякаючого).
Термін “автоматична думка” ввів у обіг психолог Аарон Бек. Він припустив, що в кожної людини виникають оцінювальні автоматичні думки (хороші або погані). Ці думки людина може усвідомлювати чи, частіше, не усвідомлювати, проте вони мають прямий вплив на емоційний фон та фізіологічні реакції організму.
Автоматична думка “мої мрії дурні” мала на мене неабиякий вплив. Кожен раз, коли вона чіплялася своїми бридкими лапами в мою свідомість, я повністю байдужіла до своїх справжніх бажань, ставала сонною, неуважною, відчувала слабкість і шкрябання в горлі. Я сідала писати перелік більш серйозних мрій, але всі вони теж нікуди не годилися (і не викликали в тілі ніякого відгуку). Тож я вирішувала, що ніяких бажань, більших за шматок хліба з сиром і вівсянку, в мене нема.
А якщо бажань немає, а хліба з вівсянкою вистачить на кілька місяців, то навіщо взагалі розходувати цінну енергію? Тіло вмикало режим “гібернації”, і я відчувала себе як здутий матрац-морожєнка, який прибило на суспільний річковий пляж. Редагувати власні мрії – це гра, у яку неможливо виграти, окрім як взагалі не грати.
Битва мотивів
Ще одна халепа з бажаннями і їх досягненням полягає в тому, що нам завжди хочеться взаємовиключних речей.
Якби ми мали лише один мотив всередині себе – було би простіше. Одна ціль, один шлях, повільніше чи швидше – ти так чи інакше, просуваєшся вперед.
Але ж ні, всередині нас живе ціла купа мотивів. І кожен з них тягне віз у протилежний бік.
Хочемо бути і надійними, і веселими, і ерудованими, і сильними тілом. Хочемо поваги суспільства і хочемо жити, ні на кого не зважаючи. Переповнюватися коханням, але не втрачати голову. Докладаючи зусиль до забезпеченого завтра, ми жертвуємо насиченим сьогодні. Занурюючись у спонтанні пригоди, ставимо під питання успіхи в кар’єрі.
Ця фрустрація між сьогодні і завтра, пригодами і обов’язками сковує і без того заклопотаний “страшенно цінними” автоматичними думками мозок. І замість того, щоб розставити пріоритети і доцільно виділяти на них енергію, бідний мозок “коротить”. Він починає по колу ганяти тривожні автоматичні думки, які виїдають і без того зменшену кількість енергії. Зменшується кількість енергії – зменшується рівень концентрації для тверезого погляду на ситуацію. Думки бігають по колу, і з кожним новим колом стають все похмурішими, доки не виснажують нас настільки, що здається – краще вже взагалі не мати ніяких бажань.
Проблема з автоматичними думками в тому, що не у кабінеті психотерапевта їх не завжди можна спокійно і розсудливо відстежити, а потім ще й спростувати чи замінити на більш адекватні. Ви можете мати всі негативні наслідки від атаки надокучливої автоматичної думки – поганий настрій, стрибки тиску, ускладнене дихання, слабкість, тривожність, але не пам’ятати чи не розуміти, чим вони спричинені. Тож якщо навколо теми мрій та бажань вже сформувалися якісь депресивні установки типу “мої мрії дурні і несерйозні”, чи “які мрії, часу нема”, чи “мої мрії заважають тим, кого я люблю”, чи щось ще в такому дусі, то легко вирішити, що не хочеться взагалі нічого. А це б’є не тільки по якості життя, праці, стосунків, це напряму віддзеркалюється на фізіологічному рівні.
В якомусь сенсі це навіть добре. Бо якщо на страждання душі ми з дитинства вчимося особливо не зважати, то знемогу тіла залишати без уваги не прийнято. Коли тіло входить в діло, увага нарешті відвертається від фантазій в бік реальності.
Тіло в ділі
Ви помічали, як багато висловів про настрій та емоції напряму пов’язані з тілом? Не брати дурного в голову, впевнено стояти на ногах, затамувати подих, безхребетна людина, відчувати себе, не робити собі боляче.
У випадках, коли між тобою і твоїми бажаннями стоїть блок, який не вдається побачити, то робота саме з тілом, а не з думками, які, власне, й призвели до похмурого стану, може надати таку необхідну допомогу.
У полоні негативних автоматичних думок ми припиняємо адекватно оцінювати реальність і бачити відтінки. Світ здається пропащим, наші бажання і вчинки нікчемними, люди ворожими. Людина опиняється в полоні лякаючих абстракцій, які продукують ще більше лякаючих абстракцій, а ті – ще більше лякаючих абстракцій.
5 шляхів, як робота з тілом допомагає впоратися з негативними автоматичними думками
- Заходимо з іншого боку. Йога та інші тілесно-орієнтовані практики виходять з думки, що свідомість і тіло нерозривно поєднанні. І впливаючи на щось одне, ми впливаємо і на інше. Якщо думки здатні впливати на відгук тіла, то чому робота з тілом не може впливати на вміння краще працювати із застряглими думками?
Вивчаючи нові складні фігури з йоги, людина стикається з чимось, що неможливо ігнорувати, – зі справжнім болем і справжніми обмеженнями. Проте разом із тим, від викладачів вона отримує інформацію про те, як можна позбавитися від болю і як розштовхнути стіни обмежень трохи далі, а потім ще трохи далі, і ще трохи. - Фіксуємо момент, коли думка атакує. Відбиваємо атаку, розтискаючи діафрагму. На килимку ви вчитеся дихати, дізнаєтесь, що під ребрами маєте великий потужний м’яз – діафрагму. Діафрагма відповідає за вдих, та розправити діафрагму і дихати вільно вам щось заважає. Під час практики ви вчетеся свідомо не затискати діафрагму, дихати вільно та спокійно, навіть при дуже заплутаній комбінації рук і ніг. Можливо не одразу, але згодом ви починаєте відчувати діафрагму – не абстратно, не в уяві, а так само чітко, як руку чи ногу. А отже перехоплення дихання чи відчуття стиснутої грудной клітини в стресовій ситуації припиняють бути абстрактними виразами. Вони стають чимось дуже конкретним, тим, що можна швидко усвідомити, і одразу виправити – свідомо “розправити” діафрагму і почати дихати. Такий рівень контролю не дається одразу, проте це абсолютно реально. І це змінює життя.
Бо окрім того, що ви можете свідомо зняти напругу, яка з’явилася в тілі, ви починаєте помічати моменти, які її спричиняють. Моменти в реальності і моменти в свідомості. Ви встигаєте помітити нову автоматичну думку, коли вона ще не встигла розростися, і одразу помітити її лейблом “залишити без уваги”. - Вивчаємо тілесний візерунок поганих емоцій, щоб відпустити його. Діафрагма – тільки одна напрочуд важлива точка в тілі з багатьох. Так само ви вчитеся контролювати м’язи вздовж хребта, тазові м’язи, м’язи шиї та інші. Всі ці зони яскраво реагують на погані емоції – страх, гнів чи сором. І можуть “тримати візерунок” поганої емоції роками.
- Відновлюємо зв’язок з енергією від справжніх бажань. З практикою ваше тіло стає вашим найкращим порадником, воно вказує, які думки та ситуації відбирають дихання, а які – неочікувано для свідомості – викликають сплеск енергії (вірна ознака прихованого бажання). Через якийсь час такої уваги до тіла, у вас взагалі зникають питання до своїх бажань. З уявної конструкції, яку треба довго формулювати по смарту, бажання стають тим, чим вони насправді є, – психічною енергією, невгамовним чуттєвим джерелом. Воно пульсує, вібрує, постійно оновлюється. Якщо відкритись цьому джерелу і не ставити перепон, то енергія не припиняє надходити ніколи. Це не означає, що потрібно діяти, щойно ви відчули той чи інший імпульс. Але ви, як мінімум, ви можете його зафіксувати і не витрачати бозна-скільки енергії на заперечення.
На завершення
Часом наші справжні бажання ще простіші за відпустку. Наприклад, ми просто зустрітися з друзями на дууууже довгу вечерю. Або зізнатися у втомі і попросити про допомогу. Спокійно дихати і не напружуватися від власних думок. Чому на чашках і футболках завжди пишуть Dream big? В мене зворотня пропозиция – Dream small, people! Small, but regularly.
